Життя в рекрутинговій агенції

Отже, можна трошки підбити підсумки кар’єрних змін. Іде четвертий тиждень співпраці з португальською рекрутинговою агенцію Cross Boarder Talents, а тому вже можна перевести подих і озирнутися навколо.

Спочатку про виклики, з якими довелося зіткнутися.

Та, по суті, чогось дивного чи абсолютно неочікуваного і не трапилося. Робота в хаосі американської рекрутингової агенції змусила бути готовим до всього. Наймар має забути таке відчуття як подив 🙂

Звісно ж, продовжується налагодження взаємодії з іншими відділами, але оскільки в компанії вже працюють рекрутери з України, то все проходить більш-менш спокійно.

Певно, найбільшою проблемою є велика кількість різноманітних вакансій, з якими ти просто не знаєш, що робити, бо де знайти той час, щоб пошукати кандидатів на кожну з них. А рук-то в тебе всього дві. Тут би ще десь п’ять-шість наймарів, щоб все це встигнути. І це ж кінець року. А що буде під весну?

Але то приємні клопоти. Неприємним же є, по суті, лише один: процес переїзду кандидата. Інтерв’ювання пролітає досить швидко, а от далі починається найважче: візова тяганина і переселення.

Саме тому більшість компаній віддають перевагу місцевим або тим, кому не потрібна віза (читай: громадянам ЄС). Тому Туреччина, Україна, Білорусь та Єгипет залишаються другим пріоритетом у пошуку. Не кажучи вже про Росію, Іран чи Китай, хехе.

Чи дуже горять жителі ЄС бажанням їздити з одної країни в іншу? Та не дуже. Хоча, звісно, дуже залежить від того, де вакансія. Якщо в Нідерланди, то румуни, угорці, хорвати та інші південці залюбки б поїхали. В Португалію такого потоку з півдня Європи немає. Туди більше їдуть охочі використовувати не набуті навички, а ті, з якими виріс – мову і комунікативність.

Що ж до роботи з розподіленою команди: оскільки пів агенції працює віддалено, то щотижнева Щаслива Година по п’ятницях – це непогана можливість побачити інших членів команди і трошки пожартувати. Втім, комунікації вистачає і так – як з колегами, так і з кандидатами чи клієнтами.

Політ нормальний.