Що за “наймар”? Чому “наймар”? Чим “рекрутер” не вгодив? З “рекрутером” все добре: чудовий термін на позначення нашої професії – місткий і влучний.

Але не наш. Запозичений. До того ж, дійсно важко стає, коли пишеш якийся текст про рекрутинг: синонімів катастрофічно не вистачає. І в кожному другому реченні ти маєш “рекрутинг”, “рекрутер”, “рекрутити”. Трохи напружує така частотність. От я сів і подумав, а як би то назвати представників нашої професії по-українськи? Так, щоб саме слово вказувало на те, чим ми тут займаємося.

Власне, яка основна мета рекрутера? Правильно, найняти працівника. Все, що цьому передує: пошук, перший контакт, перемовини – теж важливо, але – це процес, а не ціль.

Тож ми маємо дієслово “наймати” – саму суть нашого цеху. Беремо його корінь “найм” і додаємо чудовий суфікс -ар, який використовується в нашій мові на позначення купи професій або зайнять, як от кухар, шахтар, кулінар, друкар, новинар, пекар.

Так і постало слово – НАЙМАР. З наголосом на другий склад.

Ну, а далі все просто: рекрутерка – наймарка, рекрутерський – наймарський, рекрутинг – наймарство, рекрутити – наймарювати.

То як? Понаймарюємо, га?