Професійне життя постійно підкидає якісь сюрпризи і, звісно ж, новий досвід.

От ти собі закривав проекти на 3-4 чоловіка або 1-2 вакансії вже на існуючі проекти, а потім – клац – і прилітає замовлення на команду з дев’яти розробників баз даних, які по ринку Харкова сконцентровані в кількох профільних компаніях з досить специфічними напрямком розробки й невисокими вимогами щодо рівня англійської мови.

А ти ж корпоративний наймар і не можеш просто сказати клієнту: “Дякую, але ми за це не візьмемося”.

І ти берешся за пошук, лавіруючи між дещо зависокими вимогами замовника й такими ж зависокими вимогами кандидатів, які прекрасно себе почувають на своїх поточних проектах, яких не так вже й багато на ринку, тому за цих фахівців добряче тримаються.

Але відгуки є. Вони завжди бувають. Хоча на початку все йде дещо повільно, бо багато хто дивиться на цей проект з пересторогою, бо немає ліда, який буде направляти рух команди. І тобі навіть доводиться розглядати фахівців з інших країн (а один навіть вдало проходить співбесіду і ви його берете!). Хтось відмовляється, хтось чекає, поки знайдеться лід.

Врешті-решт, лід знаходиться і стартує. Це вже двоє. До них додається ще один сеньйор.

І от уже залишається знайти уже не 9, а “всього” 6 розробників баз даних, про яких можна почитати тут: http://bit.ly/2tI0KyM. Але суть у тому, що ти вже перелопатив увесь місцевий ринок і зараз знову, фактично, змушений іти до тих же фахівців, яким ти писав місяць з хвостиком тому.

Так, ти вже маєш нову інформацію для них. Так, уже немає невпевненості, бо стартували вже лід і перші сеньйори. Так, клієнт уже не настільки вимогливий, бо бачить, що з задачами справляться і мідли. Так, клієнт уже не поспішає і готовий чекати, скільки буде потрібно, щоб зібрати всю команду.

Але ти ж розумієш, що це все одно доволі обмежений час – 2-3 місяці. Ніхто ж не буде чекати по півроку, правильно?

І ти знову розширюєш пошуки на інші країни, бо швидше до тебе в Харків переїде розробник баз даних з Азербайджану, ніж із сусіднього Дніпра.

І – головне! – проект же цікавий і не має строку закінчення! Тут тобі й міграція великих масивів даних, і нова розробка, і кастомізація того, що вже є.

Але хіба цим зараз здивуєш тих, хто має теж саме на своїх поточних проектах? Тому доводиться вишукувати зацікавлених фахівців дуже вибірково. Однак все одно діло йде вже набагато жвавіше.

Чому?

Бо є лід. Є людина, яка драйвить процес. Тому і впевненість в тому, що тепер діло піде веселіше, зростає в рази, якщо не на порядок.

Подумаєш, якихось 6 вакансій залишилося…