Оголошення про вакансію в усі часи були одним з інструментів рекрутингу.

Більшість працедавців весь процес найму починає саме з того, що оприлюднює свої потреби у фахівцях на відповідних інформаційних майданчиках або хоча б у себе на сайті чи на дверях офісу. Минають століття, часи змінюються. Зараз ми маємо просто неймовірну кількість можливостей для розміщення оголошення про роботу: сайти компаній, портали вакансій, соцмережі й профільні форуми. Це і добре, і водночас погано. Добре, тому що ти можеш донести свою вакансію до максимальної кількості людей. Погано, тому що таких оголошень мільйон і твоє буде всього лише одним із них.

І треба привертати увагу, щоб якось відрізнятися. Дуже часто доводиться читати: та досить просто розмістити оголошення на профільних порталах, і кандидати потечуть рікою. Це не завжди так. І причин для того багато: вакансія загубилася серед інших, потенційний кандидат не звернув уваги на неї, бо вона елементарно не зачепила ту увагу і так далі, і тому подібне.

Доводиться експериментувати і щось вигадувати. Оголошення про роботу починають нагадувати міні-твори на якусь тему, бо замало просто написати, що ти шукаєш когось з таким-то досвідом і такими-то здібностями.

Яскравий приклад цього вакансія, з якою я зараз працюю: US Recruiter.

Два тижні тому я написав про неї на ЛінкедІн (одразу скажу, що все, написане нижче, стосується і мого допису на ФБ на ці ж теми), і вона отримала певний резонанс і навіть було кілька зацікавлених.

Однак результати були не дуже, бо потрібне було більше охоплення аудиторії, і за тиждень я написав дещо інше оголошення, яке, на перший погляд, було не оголошенням, а майже криком душі.

Звісно ж, коли я його створював, то емоції мали під собою підґрунтя і були справжніми, бо все, що я написав не було вигаданим. Але цей допис мав на меті не тільки донести до інших мої почуття й настрій. Вже в перших рядках я вказав посилання на вакансію і саму її назву, привертаючи, таким чином, увагу не тільки до інформації у статті, а й до самої вакансії. Емоційна реакція на пошуки кандидатів містила в собі не лише враження, а і прагматичне бажання закрити вакансію.

Як бачимо, охоплення другого допису – майже вдвічі більше, відповідно зросла й реакція кандидатів.

Однак варто зазначати, що існування другого допису без першого – неможливе. Другий допис взагалі має сенс тільки за відповідного емоційного стану, інакше він матиме фальшивий вигляд і не отримає резонансу. Скажу чесно, що його б і не було, якби вже після першого оголошення я мав достатню кількість кандидатів.

До чого я веду? Оголошення про роботу все ще мають велику вагу у наймарстві (особливо, коли ти шукаєш початківців), але якщо ви хочете привернути більше уваги і виділитися серед решти вакансій, то підключіть емоції та уяву, де це можливо. Дайте кандидатам зрозуміти, що вам не байдуже. І відповідь вас приємно вразить.