Під вчорашнім епізодом мені поставили питання, чи нормально це – не відповідати наймарям. Питання слушне, і його таки варто трохи відрефлексувати.

На мою думку, все залежить від того, як фахівець планує вибудовувати свою стратегію можливого пошуку роботи. Звісно ж, непогано мати мережу рекрутерів, які за першої нагоди допоможуть тобі знайти нову посаду. Очевидно, що не у всіх з них будуть підхожі вакансії, але якщо ти знайомий з кількома десятками наймарів з різних компаній, то у 4-5 щось та й буде. Тож тоді таки доведеться їм відповідати й налагоджувати які-не-які стосунки.

А що як відповідати не хочеться? Що як у тебе завал на проекті? Що як треба підготуватися до релізу? Чи провести нараду? Чи ще якась нагальна справа блимає у твоєму календарі? І тут тебе відволікають. Та в такі моменти хочеться всіх собак спустити на такого порушника робочого ритму! Але чи варто це робити? Ніхто ж не забороняє тобі просто проігнорувати повідомлення чи листа. Відкласти або й просто видалити.

Повірте, рекрутерові, звісно, хочеться, щоб відповідав кожен спеціаліст, до якого він постукався, але ми нормально сприймаємо ігнорування наших повідомлень/листів. Відсутність відповіді – це частина нашої роботи. Можливо, не найприємніша, але досвідчений наймар не буде сприймати її як щось негативне: вона є і є, її не уникнути, це норма. Тому, коли ми не отримуємо відповідь од чергового кандидата, ми просто відкладаємо контакт з ним на потім (якщо знаємо, що на дану вакансію пошук буде довгим) або ж плануємо зв’язатися щодо іншої вакансії в майбутньому. У гарного рекрутера, як у дбайливого хазяїна, кандидати не пропадають.

Інша справа, якщо ти спересердя написав наймареві щось неприємне чи різке, хоча той і вакансію тобі підхожу запропонував, і звертався цілком коректно. Звісно ж, ми не будемо різкістю відповідати на різкість – наша професія цього не дозволяє. Але відповіді зазвичай зберігаються чи то в особистих базах даних рекрутерів, чи то в корпоративних. І маючи невмотивовано різку відповідь (ну, ми ж не провидці, щоб знати, що відбувається по той бік монітора і що спричинило таку реакцію кандидата), уже починаєш задумуватися, чи підійде даний фахівець на той проект чи в ту команду, де є вакансія. А що як це звична манера листування/спілкування? Це вже ризики, а ризиків намагаються уникнути всі.

Тож якщо ти не готовий відповідати рекрутеру, просто проігноруй. Це не зіпсує наше враження від спеціаліста і це, звісно ж, не буде кінцем потенційних робочих стосунків ні з наймарем, ні з компанією, яку він представляє.

Це тільки початок 🙂