Доволі часто доводиться чути від колег: “Боже, стільки роботи навалилося, стільки вакансій, тому й забуваєш іноді й кандидатові відповісти, й фідбек надати…”

Бачте, в чому справа: у вирі рутини й робочого гамору ми часто забуваємо, що головним інструментом нашого успіху я кандидат. Не закрита вакансія, а саме кандидат. Бо без підхожого кандидата не буде закритої вакансії. І якщо ти в центр уваги ставиш не взаємодію і стосунки з кандидатами, а закриття вакансій, то врешті-решт не матимеш ні того, ні іншого.

Про цей момент треба завжди пам’ятати. Ні, це не означає, що ти маєш ставитися до кандидата як до якогось напівбога, який зійшов з небес, щоб ти міг натішитися його сонцесяйністю. Достатньо нормального людського ставлення й поваги. Так, навіть до мудаків. Так, навіть до тих, хто тобі хамить. Ти маєш виробити таку собі середню по кімнаті манеру мовлення. Так, це важко. Так, з деким хочеться бути відкритішим і товариським. Це теж нормально. У мене з багатьма моїми кандидатами збереглися приятельські стосунки, але тут теж не варто переходити певну межу, якщо ти бачиш, що дружніх стосунків все одно не вийде з різних причин. Але це, мабуть, тема для окремого допису.

Повернемося до кількості вакансій. Наймар – це така ж людина як і будь-хто (ні, ми не почвари з пекла – тут я вас розчарую), а тому треба вміти розраховувати свої сили й уміння, а також давати зрозуміти керівництву, де та межа вашої всесильності, за якою настає рейвах і бродіння.

Одне діло, якщо “14 вакансій” – це, насправді, дві посади, на які потрібно 6 і 8 людей відповідно (наприклад, 6 однотипних джава розробників і 8 однотипних ручних тестувальників), то це – нормально і прийнятно, просто ти маєш дати зрозуміти керівництву, що на їх закриття таки піде ба-а-а-агато часу, якщо ти сам будеш ними займатися. А от якщо “14 вакансій” – це 10 різнотипних посад (1 ПМ, 2 БА, 1 джавіст, 1 дотнет, 2 мануальних тестувальника, ну, ви зрозуміли), то це означає, що на тебе скинули вантаж, який тебе розчавить і нікому не буде діла до цього, бо ти погодився з тим, щоб тебе розчавило.

Як показує практика, щоб бути продуктивним, рекрутер має працювати над двома, максимум трьома різнотипними вакансіями одночасно. Я говорю про ті вакансії, де дійсно потрібна рекрутерська функція, а не просто розбирання резюме, яке нападало тобі з оголошень на інтернів, джуніорів чи офіс-менеджерів.

Але на тебе невпинно намагаються повісити більше? Тоді ти маєш іти до керівництва і пояснювати строки і процес виконання таких задач. Що для успішного закриття двох-трьох вакансій ти витратиш мінімум три тижні (пошук, відбір, співбесіди, пропозиція роботи, зворотній зв’язок) і за наступні дві-три вакансії ти зможеш узятися хіба що за кілька тижнів. А тому, якщо керівництво бажає швидкого одночасного закриття такої кількості вакансій і їхній потік не буде зменшуватися, то, відповідно, треба взяти на роботу ще 4-5 наймарів.

Але це тільки якщо така кількість вакансій є постійною. Якщо ж це просто сезонний або проектний підйом, то тут варто залучити або фрілансерів, або рекрутингові агенції – так буде і вигідніше, і швидше.

І це підводить до наступної теми: треба вміти доносити свої думки до керівництва. Треба прищеплювати йому розуміння, що наймарська функція у бізнесі – це не забавки. Їй потрібно приділяти належну увагу і сприймати серйозно, а не на “відчепись”.

Тоді й бізнес буде успішним і з гарною репутацією, й рекрутери будуть врівноважені та все встигатимуть.